вторник, 12 августа 2014
Я решила написать это именно на русском.
Только что зашла в графу " случайные дневники" и обнаружила довольно таки интересный. Приятно осознавать, что в соседней стране есть здравомыслящие люди. Люди, которые могут отличить правду от гнусной лжи.
Сложно понимать, что там, на границе сейчас находиться твой дядя в бригаде 72. Которая каждый день придаеться обстрелам и нападениям. Он приехал домой всего на несколько дней, а ему уже звонили с новостями о раненых и уже в будущем безногих солдат...
Правда, это страшно. Это действительно ужасно.
Сбитый самолет. Огромное количество убитых. Дико придуманный план и его исполнение. Слова президента Норвегии, что нам не нужно искать виноватых, лишь бы отойти от этого.
Не искать виноватых, тоже самое что допустить ещё одну катастрофу. Война понемногу выходит за рамки нашего государтсва.Неужели не понятно что тупые и безрезультатные по сути санкции не повлияют на политику всеуважаемого Президента нашей соседней страны. Их экономика, не экономика обычного среднестатистического государства. Её не сломать.
Но не об этом сейчас.
Тема моей маленькой статьи касается социального чувства, касается принципа граждан.
Раньше мы все слышали о таком лишь с Кобзаря, нашего известного писателя Тараса Шевченка. Строчки его поэзий всегда поражали и мы понимали, что любить страну это как?
Это хорошо. Это правильно. Это важно.Это чудесно. И всё на этом.
Вспомним ситуацию в Чёрный вторник. Майдан. Никогда не забуду этот день. Я была одна дома. Я рыдала. Я написала столько стихов, сколько не писала за 17 лет своей жизни.
Тогда я поняла, что такое патриотизм. Что такое идти за свою страну под пули. Теперь это не звучит банально. Это никак не может быть банальным.
Только пережив это мы поняли, что мы действительно часть этого мира. Что Украина это упавшая страна, не потому что так решил Бог. А потому что мы позволяли управлять нашими жизнями людям, гнусным людям, целью которых являються только деньги .
Но всё изменилось. Мы все встали. Мы все доказали, что такое идти против системы. Такой застаревшей и такой тяжёлой системы.
Но я до сих пор не оправдываю столько потерь. Для меня тогда видеть впервые убитых горем родителей своих мертвых детей...
Мы все изменились за это время.
Стало модным носить вышиванки, петь гимн Украины, любить свой флаг.
Не могу не прокомментировать такое новое явление как "псевдопатриотизм".
Это я о том, как многие наши певцы заработали нехилую кучу денег на концертах, предназначенных для поддержки патриотизма. Это я о том, как разукрашивают города, как громко кричат о своей любви к стране. Не считаю это правильным. Это не стратегия для изменений. Это стратегия для пиара, для прилива денег.
Любить страну, означает не проводить всё своё время на Майдане, не понятно зачем. Лучше бы работать и помогать этим нашей экономике, потому что отстройка Донбаса будет не за деньги этих же певцов и дизайнеров. А за наши с вами деньги.
Давайте любить свою страну правильно и не кричать об этом. А искать методы, чтобы помочь ей обрести такое важное процветание.
Мне когда- то написал один гражданин России, что наш патриотизм больше похож на национализм. И мне стало интересно, где сдесь разница?
И чем же плохо быть националистом и любить своё Отечество, свою Родину. Разве не каждый гражданин на нашей планете являеться националистом?
Мне кажется, что бесполезно влиять на людей, которые не понимают всю суть ситуации. Если мы не можем повлиять на наших людей, которые воют о любви к стране, а сами отмазываються от повестки, ибо променять вкусные мамины обеды на овсянку выше всяких сил. Такое было с моим соседом . Я ему сказала, что если к нему придут сепаратисты, он до конца жизни не сможет есть.
Наши солдаты сейчас бегают в обношенных костюмах. Когда в бригаде из 100 человек только 5 бронежилетов, это страшно. Потому что на передовую идут все без исключений. Ситуация постоянно меняеться. Я считаю что обязанностью нового правительства есть не выбор статуса оф языка, не решения проблем с отстройкой Киева либо пусто проведенные дни в Раде. Первым делом они должны отвечать за жизни своих людей на востоке. Мы опять приходим к тому, что буржуазия снова собирает себе деньги. Нужно решать эту проблему. Потому что наши дети должны жить в спокойном и мирном государтсве.
Мне понравилась цитата одного известного человека из журн "Труд" :
" Я думаю, что сегодня у нас это основная задача патриотов: созидание собственной страны."
Только что зашла в графу " случайные дневники" и обнаружила довольно таки интересный. Приятно осознавать, что в соседней стране есть здравомыслящие люди. Люди, которые могут отличить правду от гнусной лжи.
Сложно понимать, что там, на границе сейчас находиться твой дядя в бригаде 72. Которая каждый день придаеться обстрелам и нападениям. Он приехал домой всего на несколько дней, а ему уже звонили с новостями о раненых и уже в будущем безногих солдат...
Правда, это страшно. Это действительно ужасно.
Сбитый самолет. Огромное количество убитых. Дико придуманный план и его исполнение. Слова президента Норвегии, что нам не нужно искать виноватых, лишь бы отойти от этого.
Не искать виноватых, тоже самое что допустить ещё одну катастрофу. Война понемногу выходит за рамки нашего государтсва.Неужели не понятно что тупые и безрезультатные по сути санкции не повлияют на политику всеуважаемого Президента нашей соседней страны. Их экономика, не экономика обычного среднестатистического государства. Её не сломать.
Но не об этом сейчас.
Тема моей маленькой статьи касается социального чувства, касается принципа граждан.
Раньше мы все слышали о таком лишь с Кобзаря, нашего известного писателя Тараса Шевченка. Строчки его поэзий всегда поражали и мы понимали, что любить страну это как?
Это хорошо. Это правильно. Это важно.Это чудесно. И всё на этом.
Вспомним ситуацию в Чёрный вторник. Майдан. Никогда не забуду этот день. Я была одна дома. Я рыдала. Я написала столько стихов, сколько не писала за 17 лет своей жизни.
Тогда я поняла, что такое патриотизм. Что такое идти за свою страну под пули. Теперь это не звучит банально. Это никак не может быть банальным.
Только пережив это мы поняли, что мы действительно часть этого мира. Что Украина это упавшая страна, не потому что так решил Бог. А потому что мы позволяли управлять нашими жизнями людям, гнусным людям, целью которых являються только деньги .
Но всё изменилось. Мы все встали. Мы все доказали, что такое идти против системы. Такой застаревшей и такой тяжёлой системы.
Но я до сих пор не оправдываю столько потерь. Для меня тогда видеть впервые убитых горем родителей своих мертвых детей...
Мы все изменились за это время.
Стало модным носить вышиванки, петь гимн Украины, любить свой флаг.
Не могу не прокомментировать такое новое явление как "псевдопатриотизм".
Это я о том, как многие наши певцы заработали нехилую кучу денег на концертах, предназначенных для поддержки патриотизма. Это я о том, как разукрашивают города, как громко кричат о своей любви к стране. Не считаю это правильным. Это не стратегия для изменений. Это стратегия для пиара, для прилива денег.
Любить страну, означает не проводить всё своё время на Майдане, не понятно зачем. Лучше бы работать и помогать этим нашей экономике, потому что отстройка Донбаса будет не за деньги этих же певцов и дизайнеров. А за наши с вами деньги.
Давайте любить свою страну правильно и не кричать об этом. А искать методы, чтобы помочь ей обрести такое важное процветание.
Мне когда- то написал один гражданин России, что наш патриотизм больше похож на национализм. И мне стало интересно, где сдесь разница?
И чем же плохо быть националистом и любить своё Отечество, свою Родину. Разве не каждый гражданин на нашей планете являеться националистом?
Мне кажется, что бесполезно влиять на людей, которые не понимают всю суть ситуации. Если мы не можем повлиять на наших людей, которые воют о любви к стране, а сами отмазываються от повестки, ибо променять вкусные мамины обеды на овсянку выше всяких сил. Такое было с моим соседом . Я ему сказала, что если к нему придут сепаратисты, он до конца жизни не сможет есть.
Наши солдаты сейчас бегают в обношенных костюмах. Когда в бригаде из 100 человек только 5 бронежилетов, это страшно. Потому что на передовую идут все без исключений. Ситуация постоянно меняеться. Я считаю что обязанностью нового правительства есть не выбор статуса оф языка, не решения проблем с отстройкой Киева либо пусто проведенные дни в Раде. Первым делом они должны отвечать за жизни своих людей на востоке. Мы опять приходим к тому, что буржуазия снова собирает себе деньги. Нужно решать эту проблему. Потому что наши дети должны жить в спокойном и мирном государтсве.
Мне понравилась цитата одного известного человека из журн "Труд" :
" Я думаю, что сегодня у нас это основная задача патриотов: созидание собственной страны."
понедельник, 11 августа 2014
Вічна тема. Вічні відчуття.
Те, що безжалісно руйнує всі дії, які б допомогли для досягнення своїх цілей.
" А якщо не вийде?" найбільш розповсюдженне питання.
Впевненність в нас самих зможе зруйнувати будь-який страх. Уявіть, що тільки зруйнуючи свої переживання, ви зможете абсолютно все.
Не буде ніякої стіни, лише відкритий світ. Ваші заховані мрії нарешті б справдилися. Якби ви просто не боялись. Не боялись зробити лише декілька кроків.
Не боялись просто повірити в себе.
Маленька дитина боїться вночі шафу. Боїться того монстра в середині нього. Та чи є насправді там хтось, чи це просто ілюзія?
Страх- це і є ілюзія.
Зруйнуйте її, не дозволяйте страху заповнювати ваші легені, який забороняє поворухнутись.
Хлопцю сказати, яка гарна дівчина.
Бізнесмену покинути роботу і нарешті почати займатися тим, чим він хоче.
Альпіністу все таки обігнати свої старі маршрути і взяти Говерлу.
Моя система боротьби зі страхом досить проста. Дивитися йому прямо обличчя.
Ви знаєте, як я боюсь висоти? А чи знаєте ви, що я навіть на свій балкон вихожу тримаючись міцно за ручку вікна.
Та залишилось так не багато часу, і я нарешті пригну з парашута. Я зроблю це. Я зруйную.
Невпевненність в собі не вибачається сучасним світом. І саме страхи впливають на це. Уявіть директора успішної компанії, який на засіданнях буде дивитися в підлогу і тихо муркати. Або уявіть славнозвісну пару Бекхемів. Якби Девід не заговорив з Вікторією. Чи була б це найкраща пара світського світу?
Саме впевненність робить нас вищими над іншими людьми, саме вона допомагає бути по справжньому успішним та щасливим. Наприклад мене це зачаровує. Коли людина знає, що хоче і робить так само.
А на впевненність в свою чергу впливає думка " що ж подумають інші люди?". Йомайо. 21 століття, в якому вже існують геї, бісексуали, коли малюють незрозумілі картини і просять просто незрозумілі гроші. Коли виконують незрозумілу музику, незрозуміло вдягаються. Ви ще можете думати про думки інших людей?
Всі люди егоїсти. Якби ви це не ховали. В першу чергу кожна людина завжди буде думати про себе. Тому думайте про себе і ви. Бо всім насправді байдуже як ти проживеш це життя, не дозволь зробити так, щоб ти прожив його у таких дріб'язкових переживаннях.
Будь впевненним, самовдосконалюйся, частіше говори свою думку. Так ти затримаєш людей коло себе.
Бійся тільки в кіно, на фільмах жахів
Те, що безжалісно руйнує всі дії, які б допомогли для досягнення своїх цілей.
" А якщо не вийде?" найбільш розповсюдженне питання.
Впевненність в нас самих зможе зруйнувати будь-який страх. Уявіть, що тільки зруйнуючи свої переживання, ви зможете абсолютно все.
Не буде ніякої стіни, лише відкритий світ. Ваші заховані мрії нарешті б справдилися. Якби ви просто не боялись. Не боялись зробити лише декілька кроків.
Не боялись просто повірити в себе.
Маленька дитина боїться вночі шафу. Боїться того монстра в середині нього. Та чи є насправді там хтось, чи це просто ілюзія?
Страх- це і є ілюзія.
Зруйнуйте її, не дозволяйте страху заповнювати ваші легені, який забороняє поворухнутись.
Хлопцю сказати, яка гарна дівчина.
Бізнесмену покинути роботу і нарешті почати займатися тим, чим він хоче.
Альпіністу все таки обігнати свої старі маршрути і взяти Говерлу.
Моя система боротьби зі страхом досить проста. Дивитися йому прямо обличчя.
Ви знаєте, як я боюсь висоти? А чи знаєте ви, що я навіть на свій балкон вихожу тримаючись міцно за ручку вікна.
Та залишилось так не багато часу, і я нарешті пригну з парашута. Я зроблю це. Я зруйную.
Невпевненність в собі не вибачається сучасним світом. І саме страхи впливають на це. Уявіть директора успішної компанії, який на засіданнях буде дивитися в підлогу і тихо муркати. Або уявіть славнозвісну пару Бекхемів. Якби Девід не заговорив з Вікторією. Чи була б це найкраща пара світського світу?
Саме впевненність робить нас вищими над іншими людьми, саме вона допомагає бути по справжньому успішним та щасливим. Наприклад мене це зачаровує. Коли людина знає, що хоче і робить так само.
А на впевненність в свою чергу впливає думка " що ж подумають інші люди?". Йомайо. 21 століття, в якому вже існують геї, бісексуали, коли малюють незрозумілі картини і просять просто незрозумілі гроші. Коли виконують незрозумілу музику, незрозуміло вдягаються. Ви ще можете думати про думки інших людей?
Всі люди егоїсти. Якби ви це не ховали. В першу чергу кожна людина завжди буде думати про себе. Тому думайте про себе і ви. Бо всім насправді байдуже як ти проживеш це життя, не дозволь зробити так, щоб ти прожив його у таких дріб'язкових переживаннях.
Будь впевненним, самовдосконалюйся, частіше говори свою думку. Так ти затримаєш людей коло себе.
Бійся тільки в кіно, на фільмах жахів
Що допомагає вам відкритись?
Кращий друг, щоденник, віртуальний знайомий.
Чому ми все частіше замикаємося в собі. В цьому винне наше минуле, та чи ми самі.
Чому сковуємо свої почуття , боячись що нас не зрозуміють та ми втратимо таку близьку і важливу людину. Та якщо задуматись,навіщо нам така людина, яка не зрозуміє. Твоє завжди має бути лише твоїм. Завжди має бути поруч в складних ситуаціях також. Звичайні обійми іноді можуть врятувати все. Звичайні слова підтримки можуть бути кращим порадником.
Та якщо розглянути ситуацію з відвертістю, чи завжди ми маємо відкриватися своїм друзям. Уявіть ваші відчуття коли друг весь день ниє про свої проблеми. Про те, як розбив телефон, про те як його кинула дівчина, адже вони були разом аж неділю. А вона така сука. Задумайтесь чи правильно так вчиняти. Не відрізняючись особливою тактовністю я б прямо сказала " а не хотілось би піти тобі в жп" Ну справді, життя таке коротке. Чому б не проводити свій час в кіно на комедіяях, в кафе з друзями. А якщо є можливість поїхати кудись, то відразу вставайте і летіть!
Така б тільки можливість...я забрала б всіх. Далеко.
Звичайно не можна тримати проблеми в собі. Я в елементарних випадках йду й гуляю по вулиці слухаючи улюблену музику. І все стає знову чудовим. Я люблю життя. Багато що в цьому складному році мене навчило, я почала постійно всміхатися. Бачачи в кожному дні своє особливе. Таке тільки заважає при слухання музики, наушникі завжди випадають :с
Про розбитий телефон та подругу ти маєш памятати не більше 5 хвилин. Не більше. Телефон можна поремонтувати, а дівчину. Скільки тобі років?
Та нажаль в житті занадто багато трагедій, таких, які можуть просто роздирати тебе на шматки, якщо ти будеш мовчати. Тому маючи вірну людину, довірся їй. Довірся їй на день. Та зрозумій, що життя постійно змінюється. І справді сумом ми платимо за долю щастя. І якщо зараз ти його не маєш.
Якщо слухаєш транс. Уяви як піднімається повільно трек. Та уяви як він божественно зривається в своєму неповторному аккорді, і ти немов проникаєш в це сяйво. Потрібно лише почекати.
Будьте щасливими
Кращий друг, щоденник, віртуальний знайомий.
Чому ми все частіше замикаємося в собі. В цьому винне наше минуле, та чи ми самі.
Чому сковуємо свої почуття , боячись що нас не зрозуміють та ми втратимо таку близьку і важливу людину. Та якщо задуматись,навіщо нам така людина, яка не зрозуміє. Твоє завжди має бути лише твоїм. Завжди має бути поруч в складних ситуаціях також. Звичайні обійми іноді можуть врятувати все. Звичайні слова підтримки можуть бути кращим порадником.
Та якщо розглянути ситуацію з відвертістю, чи завжди ми маємо відкриватися своїм друзям. Уявіть ваші відчуття коли друг весь день ниє про свої проблеми. Про те, як розбив телефон, про те як його кинула дівчина, адже вони були разом аж неділю. А вона така сука. Задумайтесь чи правильно так вчиняти. Не відрізняючись особливою тактовністю я б прямо сказала " а не хотілось би піти тобі в жп" Ну справді, життя таке коротке. Чому б не проводити свій час в кіно на комедіяях, в кафе з друзями. А якщо є можливість поїхати кудись, то відразу вставайте і летіть!
Така б тільки можливість...я забрала б всіх. Далеко.
Звичайно не можна тримати проблеми в собі. Я в елементарних випадках йду й гуляю по вулиці слухаючи улюблену музику. І все стає знову чудовим. Я люблю життя. Багато що в цьому складному році мене навчило, я почала постійно всміхатися. Бачачи в кожному дні своє особливе. Таке тільки заважає при слухання музики, наушникі завжди випадають :с
Про розбитий телефон та подругу ти маєш памятати не більше 5 хвилин. Не більше. Телефон можна поремонтувати, а дівчину. Скільки тобі років?
Та нажаль в житті занадто багато трагедій, таких, які можуть просто роздирати тебе на шматки, якщо ти будеш мовчати. Тому маючи вірну людину, довірся їй. Довірся їй на день. Та зрозумій, що життя постійно змінюється. І справді сумом ми платимо за долю щастя. І якщо зараз ти його не маєш.
Якщо слухаєш транс. Уяви як піднімається повільно трек. Та уяви як він божественно зривається в своєму неповторному аккорді, і ти немов проникаєш в це сяйво. Потрібно лише почекати.
Будьте щасливими
Така сьогодні в мене тема заїла. Багато що ви про неї чули. Як впливає на нас Інтернет і вся оця залежність. Наскільки вона шкідлива.
Та мене, як і вас це не хвилювало. Поки я не прибрала стіл. ВПЕРШЕ ЗА ЛІТО. Просто звичаний роб стіл. Тепер я розумію, що мають на увазі під фразою "чистий стіл чисті й думки"
Після цього я поставила свій ноут. І зашла вк. І відчула це просто величезне, тянуче. Просто дно. Яке зїдає тебе щодня і щонеділі. Я вже 5 років вк. 5 грьобанних років. В якийсь момент я почала розуміти, чому мені не вистачало часу просто прибрати кімнату. І зрозуміла, чому останнім часом все більше вкрита ковдрою чогось до болі неприємного.
Коли вам останній час звонили і кликали гуляти?
Не знаю як ви, а я вже не пам'ятаю коли таке було.
Я не можу написати вірші не тому, що немає музи. А тому що я не можу настроїтись на вільну хвилю. Сильно заумно, але так і є.
Знаєте що я за сьогодні зробила без вк? По перше, я знаю як готувати справжній австрійський пиріг, я придумала першу главу своєї книжки, я зустрілась накінець з братом, а на вечір глянула фільм. Мой парень псих, до речі, просто отлічний. Я відчуваю полегшення, здається що якісь кайдани залишили моє тіло.
Я нарешті зможу робити все, що хочу. А не сидіти тупо весь день листаючи новини.
Твіттер зв'язує мене з ким потрібно.
До речі, я знайшла сайт і накінець починаю розбиратися в жанрі музики, який мені по душі. Бо ненормально слухати все. Бути "меломаном", не вважаю це самовираженням. Завжди шукаю себе. Це допомає відкрити стільки чудових відчутів і цілей. І не мрій, як казала одна людина. А саме цілей.
Бути мрійником може кожен, а от здійснювати свої мрії, нажаль-ні
Завжди любила йти проти системи, це загартовує.
Маю вам сказати, що завжди не пізно щось змінювати в своєму житті!
І да, частіше прибирайте стіл
Та мене, як і вас це не хвилювало. Поки я не прибрала стіл. ВПЕРШЕ ЗА ЛІТО. Просто звичаний роб стіл. Тепер я розумію, що мають на увазі під фразою "чистий стіл чисті й думки"
Після цього я поставила свій ноут. І зашла вк. І відчула це просто величезне, тянуче. Просто дно. Яке зїдає тебе щодня і щонеділі. Я вже 5 років вк. 5 грьобанних років. В якийсь момент я почала розуміти, чому мені не вистачало часу просто прибрати кімнату. І зрозуміла, чому останнім часом все більше вкрита ковдрою чогось до болі неприємного.
Коли вам останній час звонили і кликали гуляти?
Не знаю як ви, а я вже не пам'ятаю коли таке було.
Я не можу написати вірші не тому, що немає музи. А тому що я не можу настроїтись на вільну хвилю. Сильно заумно, але так і є.
Знаєте що я за сьогодні зробила без вк? По перше, я знаю як готувати справжній австрійський пиріг, я придумала першу главу своєї книжки, я зустрілась накінець з братом, а на вечір глянула фільм. Мой парень псих, до речі, просто отлічний. Я відчуваю полегшення, здається що якісь кайдани залишили моє тіло.
Я нарешті зможу робити все, що хочу. А не сидіти тупо весь день листаючи новини.
Твіттер зв'язує мене з ким потрібно.
До речі, я знайшла сайт і накінець починаю розбиратися в жанрі музики, який мені по душі. Бо ненормально слухати все. Бути "меломаном", не вважаю це самовираженням. Завжди шукаю себе. Це допомає відкрити стільки чудових відчутів і цілей. І не мрій, як казала одна людина. А саме цілей.
Бути мрійником може кожен, а от здійснювати свої мрії, нажаль-ні
Завжди любила йти проти системи, це загартовує.
Маю вам сказати, що завжди не пізно щось змінювати в своєму житті!
І да, частіше прибирайте стіл